Види натуральної шкіри

Світовий ринок шкіри

Якщо всю побутову натуральну шкіру взяти за 100%, то на частку меблів та автомобільних крісел припадає близько 20% всього ринку шкіри. 60% ринку з цілком обґрунтованих причин припадають на частку шкіри для виготовлення взуття та одягу. Інші 20% займає шкіра для галантереї та інші види шкіри. Щорічний обсяг виробництва шкір великої та дрібної рогатої худоби в світі – 1700 км 2

Чим шкіра відрізняється від шкур?

Шкура – це сировина, шкіра – одержаний після певних маніпуляцій матеріал. Найкращою шкірою вважається та, яка отримана зі шкур великої рогатої худоби. До її переваг відносяться міцність, еластичність, зовнішній вигляд і практично повна відсутність запаху.
Після того, як шкуру задубили, вона являє собою шар товщиною кілька міліметрів, з якого щось пошити буде дуже проблематично. У Стародавній Монголії з цього матеріалу майстрували щити та міцні лати, які навіть стріли не могли пробити.

Для отримання звичної нам шкіри, з якої виробляють одяг, взуття та яка використовується при виробництві меблів, шкури великої рогатої худоби розпилюються на кілька шарів. Тому кожен одержаний шар отримав відповідну назву – «спилок». Найбільш якісним вважають верхній шар, товщина якого становить близько 1 мм. Тому що на його лицьовій стороні у процесі розпилювання зберігається природна структура малюнка та натуральна фактура шкіри. А сам отриманий шар має найбільшу еластичність і повітропроникність. Таку шкіру застосовують при виготовленні дорогих елітних меблів та ексклюзивних предметів інтер’єру.

Цей шар має і деякі недоліки. Наприклад, усі складки, вм’ятини та подряпини, які одержала тварина за життя, тут дуже явно проглядаються. Виробники борються з цим недоліком шляхом тиснення та шліфування. Під тисненням розуміють нанесення малюнка або логотипу, а під шліфуванням – обробку шару шкіри розігрітою сталевою плитою, після чого шкіра виглядає гладкою і начебто «відпрасованою».

Інші шари (а шкуру можуть поділити на 2, 3 і більше шарів залежно від початкової товщини) звуться «вторинна сировина» або шкіра «спліт».

Середній шар – під час подальшої обробки стає володарем штучно нанесеного тиснення та фактури шкіри, які при якісному опрацюванні виглядають анітрохи не гірше за натуральний верхній шар. Але еластичність та повітропроникність у середнього шарі, з цілком зрозумілих причин, дещо гірші. Відповідно, і нижча його ціна.

Якщо середній спилок заполірувати, то зовні вийде шкіра, яка буде схожою на лицьовий шар. Однак не буде ні природної пористості, на повітропровідності. Та й міцність буде також гіршою. Іноді доводиться склеювати кілька шарів спилоку, щоб отримати якісну сировину для виробництва шкіргалантереї. Верхній одяг шити із середнього шару не варто, адже поверхнева структура при поділі шарів порушується гострим різальним обладнанням. Але ремені з цього шару вийдуть такими ж хорошими, як і з лицьової шкіри. Тільки коштуватимуть на порядок дешевше.

У меблевому виробництві така шкіра використовується для оббивки бюджетних видів меблів, а також крісел.

Найнижча третина відноситься до внутрішньої структури шкіри, і називається дуже цікаво: мездровий або бахтармяний спилок. Ця частина шкіри є володарем найбільш скромних якісних показників і тому є найдоступнішою за ціною. Як оббивний матеріал даний спилок не використовують. Служить сировиною для виробництва клею та технічного желатину. Також має підвищену жароміцність, тому є підходящим для виготовлення рукавичок зварювальника.

Шкіра для оббивки меблів. Якою буває?

Найчастіше у меблевому виробництві використовують шкіру, джерелом для вироблення якої є велика рогата худоба. Вироблені шкури корів, биків або телят у процесі підготовки та вичинки ділять на типи та види залежно від віку тварин, а також залежно від інших параметрів.

До переваг даного виду шкіри відносять доступність, міцність, широкий вибір доступних кольорів, а також те, що шкури ВРХ мають велику площу. Це дозволяє використовувати цілий шмат для оббивання дивана ачи крісла.

Найміцнішою меблевою шкірою є бичача шкіра, товщина якої може досягати 5мм. Однак через те, що цей вид шкіри є недостатньо гнучким і має нерівномірну щільність, вона застосовується досить рідко.

Більш тонкою шкірою із товщиною 1,5-4 мм є шкіра молодої корови. Вона має більш високу якість порівняно з попереднім типом шкіри і саме вона найчастіше використовується в меблевому виробництві.

Для виготовлення меблів преміум-класу використовується теляча шкіра. Вона є найбільш цінною та високоякісною, а її товщина залежить від віку тварини і від якості харчування тварини. Буває як дуже тонкою (менше 1 мм), так і більш щільною (до 2,5 мм). Є найбільш гнучкою і м’якою на дотик. Крім меблів використовується також як оббивний матеріал в салонах автомобілів люкс-класу.

Для виробництва деяких моделей ексклюзивних меблів можуть використовуватись і екзотичні сорти шкіри: шкіра крокодила, шкіра бегемота або інших тварин. Наприклад, свого часу Арабський шейх замовив на фабриці виробництво меблів зі шкіри власноруч вбитої ним анаконди.

Шкіра для меблів та її види

Бичу шкіру класифікують за типом шару, який послужив сировиною для її виготовлення. Виділяють два основних шари: верхній і, відповідно, нижній, який ще називається спилок або спліт. Верхній шар може бути лише один, спилок – два або більше. Кількість спилков залежить від товщини шкіри і від того, якої якості спилки повинні вийти і в якій області знайдуть своє подальше використання.

Також відрізняють види шкіри за способом обробки: гладка, тиснена, сиром’ятна шкіра.

Сиром’яна шкіра практично зникла з сучасного ринку. Раніше використовувалася для мотузок, батогів, підошви мокасин, шкіряних обладунків. Тому далі розглядати її не будемо.

Лицьова шкіра («анілінова шкіра», full-grain, гладка шкіра).

Це верхній шар шкіри з так званим «натуральним обличчям». Цей матеріал піддається мінімальній обробці природним натуральним аніліновим барвником, звідси і його назва. Фішка даного шару полягає в тому, щоб максимально зберегти початковий природний вигляд шкіри з усіма його рідними прожилками, тріщинами, а іноді і подряпинами, дрібними дефектами, слідами від укусу комахами, шрамами і т.д. Ці сліди максимально підкреслюють натуральність шкіри та надають меблям неповторності та індивідуальності. Неможливо знайти 2 шматки анілінової шкіри з однаковою текстурою та малюнком.

Анілінова шкіра – пружна та еластична, відмінно пропускає повітря, а також дуже приємна на дотик. Така шкіра може вбирати вологу і пропускати крізь себе різні рослинні олії, у зв’язку з чим плями, отримані в процесі експлуатації меблів, з анілінової шкіри можуть з часом зникнути. Однак така шкіра має серйозний недолік – через відсутність додаткового захисного шару вона вицвітає і забруднюється швидше, ніж інші види шкіри. Також цей тип шкіри має обмежену лінійку кольорів.

На меблевому шкіряному ринку частка анілінової шкіри становить менше, ніж 10%. Це пов’язано з певними складнощами виробництва даного виду шкіри, адже при його створенні відбираються шкури без серйозних пошкоджень та дефектів.

Верхній шар шкіри взагалі без обробки, навіть без мінімальної називається шкірою пулап.

Напівлицьова шкіра («напіванілінова шкіра», top-grain).

Це також верхній шар шкіри, але з частково скоригованим обличчям. Така шкіра в процесі обробки делікатно шліфується, в результаті чого забираються дефекти шкіри, що виступають. Верхній шар при цьому практично не чіпають. Завдяки неглибокому тисненню шкіра зберігає свою натуральну структуру та малюнок, але при цьому деякі дефекти ховаються.

Така шкіра забарвлюється матовим напіваніліновим барвником, потім шкура прокручується у спеціальному барабані та обробляється парою. В результаті матеріал стає ще м’якшим та еластичнішим. Напіванілінова шкіра має здібності відновлюватися після розтягувань (так званої релаксацією).

Split (спилок).

Це нижні частини шкіри (один або більше), які цінуються менше за верхній. Зі спилків може вироблятися замша, причому не найкращої якості, але найпоширеніша. Або коригована шкіра.

Товстий та щільний спилок йде для виробництва взуттєвої або меблевої шкіри шляхом нанесення штучної мереї. Так само при поділі шкури на 3 шари і більше, середній шар називається спилок-велюр і використовується для виробництва верхнього одягу, сумок, рукавичок. Обидві сторони велюрового спилока шорсткі. Деякі недобросовісні постачальники видають такий велюр за натуральну замшу. Ці матеріали дуже легко переплутати, адже натуральний велюр називається «хромова замша».

Натуральну високоякісну замшу виготовляють з найбільш якісної нижньої частини шкіри невеликої худоби. Її шліфують та дублюють, завдяки чому досягається оксамитовий ефект лицьової частини замші.

Важливо! Не плутайте натуральний велюр з велюровою тканиною – це різні речі і виробляються вони за допомогою різних технологій і з різних матеріалів.

В результаті додаткової обробки шкіри можна виділити її наступні підвиди:

  • Коригована шкіра (пігментована)
  • Нубук
  • Замша
  • Антична шкіра (стара, патинована)
  • Лакована шкіра (лакова)

Коригована шкіра («пігментована шкіра», correctod-grain).

Вигготовляється із шару Split або top-grain.

Такий вид шкіри отримують після того, як шкура ВРХ пройде процес глибокого шліфування, під час якого верхній шар позбавляється всіх видимих ​​дефектів, а також своєї неповторної структури. Якщо все зупинити на етапі шліфування, то ми отримаємо повністю гладеньку шкіру без властивих їй прожилок, пір, тощо. Після шліфування та фарбування робиться середньозернисте глибоке тиснення, після чого шкіру покривають поліуретановим лаком. Це захистить її від бруду, вологи та зробить стійкішою до механічних пошкоджень. У результаті шкіра як би отримує нове «скориговане оюличчя», звідси і її назва. Такий вид шкіри виглядає красиво і має практично ідеальну однорідну поверхню.

Незважаючи на такі глибокі способи впливу, шкіра в результаті зберігає майже всі основні переваги – колір, фактуру, еластичність, міцність, м’якість і навіть запах. Крім цього, коригована шкіра має найвищий показник тесту на мокре стирання. Вона невибаглива при щоденному використанні, проста у догляді та найкраще підходить для виробництва масових меблів. На частку такої шкіри припадає більша частина всього ринку меблевої шкіри.
Поліпшення зовнішнього вигляду даного типу шкіри та її фарбування проводиться водними складами, тому хімічне чищення виробів із такої шкіри протипоказане.

Нубук

Є підвидом анілінової шкіри та з’являється у результаті тертя або полірування для отримання відкритого ворсу. Натуральний нубук є володарем м’якої та оксамитової поверхні і є найбільш шовковистим та приємним на дотик виглядом натуральної шкіри. Однак при цьому більше інших видів схильний до подряпин, вицвітання та фарбування.

Нубук зовні дуже схожий на натуральну замшу, але їх одержують із шкур різних тварин, а також використовуються різні методи вичинки (нубук – хромове дубління, замша – жирове).

Після дубління лицьову поверхню нубука шліфують абразивами, у якості яких використовується звичайний пісок або наждачка. Як один з варіантів обробки нубука є розтяжка. Її дуже люблять китайські виробники шкіри, які навчилися збільшувати шкури практично вдвічі шляхом розтягування. Через це китайський нубук цінується менше за європейський, оскільки компанії з Європи дуже рідко вдаються до таких методів обробки шкур.

Замша

Натуральна замша використовується для виробництва м’яких меблів дуже рідко. Меблі із замші – це дорогий предмет інтер’єру, що відноситься до предметів розкоші.

Замша є примхливим і делікатним матеріалом, який водночас є гнучким, м’яким та еластичним, завдяки чому чудово розтягується та легко набуває форми тіла чи ноги. Дає можливість шкірі дихати, і в той же час добре зберігає тепло. Тому основне застосування натуральна замша знайшла саме у взуттєвій сфері та у виробництві одягу.

Натуральна замша є дубленою шкірою без верхнього шару і виготовляється зі шкур кіз, баранів або молодих свиней за допомогою жирового дубління. Вона цінується дуже високо і коштує дуже дорого, адже штучні аналоги не можуть з нею тягатися за якістю та характеристиками. Часто її замінюють спилком, який поступається натуральній замші і за еластичністю, і за довговічністю та комфортом. Щоб спилок не псувався, його обробляють полімерами, що негативно впливає на зовнішній вигляд виробу зі спилка під час тривалого використання. Замша – бархатиста з одного боку, спилок – з обох.

Одним із різновидів замші є сілка (або наппалан). Це замша, яку обробляють спеціальним розчином з додаванням гумової маси (рідкою шкірою). В результаті матеріал отримує захист від дощу та мокрого снігу. Після такої обробки шкіра стає схожою на шкіряну.

Для того, щоб раз і назавжди пояснити відмінність нубуку, велюру, спилка-велюру та замші, ми підготували зручну табличку:

 З яких тварин виготовляєтьсяНюанси виробництва
НубукВерхній шар шкіри великої рогатої худобиШліфується із зовнішнього боку. Виходить шляхом хромового дубління та шліфування піском.
Спилок-велюрСередній шар шкіри великої рогатої худобиМає природну оксамитову структуру з обох боків. Відрізняється підвищеною волохатістю. Також застосовується хромове дубління.
ВелюрВиготовляють із маленьких шкір рогатої худоби, свиней чи напівшкірника.Відрізняється густішим ворсом з одного боку, і абсолютною гладкістю з іншого. Шліфується з нижнього боку. Для виготовлення можна застосовувати шкіуи з дефектами, тому що лицьовою поверхнею буде внутрішня сторона, яку шліфують.
ЗамшаСпочатку для її виробництва брали шкуру європейської сарни. Тепер виготовляють із оленячої шкіри, овець, кіз, свиней. Цінується замша, отримана зі шкіри лося.Метод жирового дубління забезпечує бархатистість матеріалу з обох боків. Її ворс досить високий, блискучий і м’який.

Антична шкіра

Таку шкіру ще називають зістареною, патинованою, вінтажною, шкірою-антиком. Для отримання старіючого ефекту її обробляють спеціальними барвниками. Спочатку таку шкіру фарбують у світлий колір, потім – у темніший.

Для отримання античного ефекту барвник на шкіру наноситься нерівномірно, завдяки чому досягається ефект часткової витертості. Іноді для отримання ще більшого ефекту старовини на шкіру штучно наносяться подряпини, затертості, порізи та шрами.

Активно застосовується у меблевому виробництві, а також для виготовлення ексклюзивного взуття, сумок та різноманітних аксесуарів.

Крек – один із вінтажних способів обробки шкіри. При такій обробці на замшевий бік наноситься нерівномірне покриття, схоже на дрібні лусочки. Під час носіння на шкірі з’являються подряпини та потертості, які ще більше підсилюють ефект старовини. Лусочки з часом можуть відшаровуватись, що є абсолютною нормою для такого виду шкіри.

Лакована (або лакова) шкіра

Це звичайна шкіра, але із дзеркальним покриттям. Виробляється класичним способом: шкіру просочують барвником до насичення, потім покривають кольоровим лаком. Найчастіше виготовляється зі шкур ВРХ з різними дефектами. Верхню поверхню такої шкіри шліфують, практично його видаляючи. Потім полімерне покриття наносять за допомогою різних технологій. Іноді лакову шкіру виготовляють із спилка, на який наноситься вже сформоване заздалегідь поліуретанове покриття, звідси й нижча якість, але й доступніша ціна такої шкіри.

Лакове покриття буває різним: глянсовим, матовим, кольоровим і таким, що зберігає натуральний колір шкіри. Така шкіра дуже чутлива до перепадів температур. Наприклад, при температурі нижче -10 ° С і вище +25 ° С така шкіра просто потріскається.

Сировиною для виготовлення найдорожчої та якісної лакованої шкіри є шкури з мінімальними дефектами, у зв’язку з чим верхній шар не знімається. Після етапу хромового дубління покривають шкіру особливим лаком на поліуретановій основі.

Одним із підвидів лакової шкіри є шкіра «наплак». Що це таке? Наплак є натуральною шкірою, яка вкрита тоншим шаром лаку з особливими добавками. Завдяки більш тонкому лаку, нанесеному на верхню частину, наплак є м’яким матеріалом без вираженого блиску, зберігає хорошу еластичність і може «дихати». Використовується для виробництва одягу, взуття, сумок, гаманців. Найчастіше виробляється зі шкіри наппа.

За ступенем обробки натуральна шкіра буває наступних видів:

  1. Пулап шкіра без обробки. Популярна через відсутність «хімії» та свою природність. Швидко дряпається та стирається.
  2. Анілінова – майже без обробки. Стійка до неглибоких подряпин, але все одно не надто зносостійка. Також не має пігментного покриття.
  3. Напіванілінова вже цілком стійкий до зовнішніх факторів вигляд шкіри. Шкіра Наппа відноситься саме до цього виду обробки і є найдорожчою в даному сегменті.
  4. Фарбована шкіра із захисним покриттям – стійка до зовнішніх впливів шкіра. Буває жорсткою, може виглядати не дуже натурально через неможливість переглянути текстуру.

Пресована шкіра – що це таке і чи є вона натуральною?

Деякі продавці пропонують пресовану шкіру під виглядом натуральної. Якоюсь мірою вони мають рацію – така шкіра виробляється з уривків шкір, обрізу, шкіряного порошку, який залишається після шліфування верхнього шару. Однак за фактом цей матеріал суттєво поступається за міцністю, морозостійкістю та іншими параметрами цільної натуральної шкіри і відносити його до натуральних видів шкіри буде не зовсім коректно.

Як виробляють пресовану шкіру?

Всі відходи шкіряної, шкіргалантерейної та взуттєвої промисловості подрібнюють на порошок, потім за допомогою клеючих матеріалів синтетичного походження їх перетворюють на «цілісну» шкіру. Тобто даний вид шкіри складається з тонкого шару-основи (в якому немає ні краплі натуральності) і приклеєного до неї шару шкіряно-синтетичної маси.

Деякі країни (ті, що входять до складу Євросоюзу) встановлюють на законодавчому рівні обмеження наступного плану: не менше 50% пресованої шкіри повинна складатися з натуральної шкіри, а все інше може мати синтетичні складові. Іноді частку синтетики дозволяють відводити лише 10%, хтось із країн, навпаки, збільшує її до 90%.

Пресована шкіра ще називається композиційна, рециклована, пресшкіра (bonded leather, reconstituted leather, blended leather).

Як правило, пресована шкіра використовується при виготовленні взуттєвих устілок, перегородок сумок та портфелів, а також у технічних цілях. Відрізнити таку шкіру від натуральної зможе далеко не кожен, так як і зовні, і по запаху, вона може бути близька до натуральної шкіри.

Де застосовується натуральна шкіра?

Джерело для отримання шкіриСфери застосування
БикДекоративні вироби, речі у стилі «кантрі»
БуйволКуртки байкерів
Бичоктовщиною до 5мм, використовується для отримання технічної та взуттєвої шкіри
ВілШкіргалантерея, взуття, меблеве виробництво
КороваСумки, меблі, шкіргалантерея, взуття.
ТеляДорогі меблі, автокрісла, преміальне взуття, сумки та рукавички
КіньЛітні куртки, чоловічий одяг, взуття та інші аксесуари
КозаЛегкий верхній одяг та аксесуари
ОленьВиробництво взуття, рукавичок, рідше – сумок
ЛосьВиробництво мокасин, сорочок
ВівцяОдин з найпопулярніших видів шкіри для виробництва одягу та аксесуарів
СвиняНедорога галантерея, одяг
КрокодилДорогі аксесуари, сумки
ЗміяВзуття, аксесуари
СтраусВиробництва галантереї
КенгуруОдяг, взуття, у т.ч. спортивна, галантерея та аксесуари
АкулаВзуття, верхній одяг, галантерея, аксесуари, елементи декору та сувеніри.
СкатВерхній одяг, взуття, галантерея, аксесуари, прикраси

Інші види шкіри

А тепер давайте коротко пройдемося по решті видів шкіри, яка зустрічається в побуті. Складемо короткий глосарій, щоб Вам було зрозуміло, що це за терміни та в якому напрямку використовуються.

  • Чепрак – це ділянка шкіри ВРХ, яка береться з хребтової частини. Відрізняється найкращою щільністю, міцністю та товщиною. Використовується при виробництві підошви, ременів, сумок, валіз, нашийників для тварин.
  • Шора – також товста і щільна шкіра, виготовлена ​​зі шкір все того ж ВРХ шляхом жирового дубління. Є пластичним матеріалом, ніж чепрак.
  • Юфть – шкіра товщиною 1,5-3 мм, що отримується шляхом рослинного дубління шкір ВРХ. Набагато м’якше і еластичніше за чепрак і шори, використовується для виготовлення армійського та робочого взуття, сумок, сідельних виробів. Взуття, пошите з даного виду шкіри, зберігає тепло за дуже низьких температур і, навпаки, не дає ногам перегріватися за більш високих.
  • Наппа – це анілінова або напіванілінова шкіра завтовшки 0,5-1 мм. Виготовляється зі шкур ВРХ та овець. Шкури проходять подвійне дубління, завдяки якому стають дуже м’якими. Є тонкою, гладкою та дуже красивою шкірою. Покривається фарбою та шаром штучних смол з лицьового боку, буває матовою або блискучою. Є довговічною та дуже якісною. Практично не піддається забруднення, вологостійка і не дуже вибаглива у догляді. Це ідеальний матеріал для верхнього одягу, сумок, головних уборів та аксесуарів.
  • Веган (або рослинний краст) – шкіра зі шкур ВРХ або свиней, що пройшла процес рослинного дубління. Цю шкіру роблять спеціально для подальшого тиснення чи карвінгу. Є основою для виробництва ременів, сідел, також з неї роблять кобуру, піхви, різноманітні аксесуари для байкерів.
  • Варена шкіра (бойлінг) – виходить зі шкір, які після рослинного дубління занурюють у гарячу воду, олію, віск чи смолу. При малій вазі ця шкіра є щільним і жорстким матеріалом. Її ще називають лита шкіра чи загартована шкіра. Використовувалася для виробництва щитів, піхов, футлярів та обладунків. У сучасному виробництві немає.
  • Баф – це замша, яка відрізняється великою товщиною. Використовується для пошиття військового обмундирування, туристичного та мисливського одягу.
  • Шевро – виготовляється зі шкури кози шляхом хромового дубління. Відноситься до еластичних видів натуральної шкіри і відмінно застосовується для виготовлення модельного взуття, при виробництві сумок і гаманців. Батьківщиною цього матеріалу є Італія та Іспанія.
  • Шеврет також отримують шляхом хромового дубління, але вже зі шкур овець і баранів. Зовні дуже схожа на шевро. Також еластична. По міцності поступається шевро, тому для підвищення характеристик міцності її додатково просочують полімерами або з зовнішнього боку покривають еластичними смолами.
  • Шагрень – це натуральна шкіра, яка вироблялася зі спинної частини шкіри коня, звідси і з’явилася її назва. Нині її роблять із козячих та овечих шкур. Це шкіра із зернистими горбками, яку часто використовують виробники взуття та шкіргалантереї.
  • Лайка – м’яка дуже тонка шкіра, яка виготовляється зі шкіри ягняти або козеня шляхом квасцово-жирового дубління. З неї шиють рукавички, іноді – взуття, деталі музичних інструментів, біжутерію та прикраси.
  • Саф’ян – шкіра, одержана зі шкури кіз шляхом рослинного дубління із застосуванням кори, листя, коріння та ягід сумаха. Фарбують яскравими аніліновими барвниками. Другосортний саф’ян виробляють зі шкіри телят і овець, а як дубління застосовують кору дуба, верби або сосни. Фарбують у темний колір. Саф’ян використовувався для виробництва чобіт і палітурок книг, зараз же сфера застосування цього виду шкіри вузька та рідкісна (сумки, клатчі, косметички, пояси, ключниці).
  • Пергамент – всім відомий матеріал, який також відноситься до натуральної шкіри. Вироблявся зі шкір козенят, телят і ягнят сиром’ятним способом. Був основою всіх стародавніх рукописів, у сучасному світі застосовується для виготовлення ударних музичних інструментів, книжкових палітурок та біжутерії.
  • Байкаст – це пофарбована шкіра теляти, верхній шар якої покритий, як правило, поліуретаном для поліпшення довговічності матеріалу. Основним недоліком матеріалу є відсутність натурального малюнка на поверхні, що погіршує його привабливість. Також зветься ПУ-шкіра, PU-шкіра, шкіра з поліуретановим покриттям. Важливо! Термін PU-шкіра позначає шкіру з верхнім шаром з поліуретану, при цьому як основа може бути як натуральна, так і штучна шкіра. Тому треба бути подвійно уважним до байкасту.